Життя соло: чому не мати пари — це нормально? 🕺

Практично з дитинства в нас закладають думку про те, що одному прожити неможливо: поряд мають бути спочатку батьки, потім чоловік чи дружина, а ще пізніше діти та онуки. Хтось слідує за цією стратегією, вважаючи її єдино вірною, а інші йдуть наперекір суспільним стандартам і ведуть життя соло. Чому ж люди свідомо обирають жити одні? Що їх призводить до цього рішення і наскільки воно нормально?

Чи можна відмовитись від сім’ї, щоб прожити життя одинаком?

Спочатку давайте згадаємо, навіщо взагалі потрібні стосунки , у тому числі подружні. У ранніх людських суспільствах побудова сім’ї була гарантією виживання: за версією багатьох істориків ті, хто не міг знайти пару і продовжити рід, виганяли з громади і фактично прирікали голодну смерть. Пізніше люди, які свідомо вибрали усамітнення, вже не наражали своє життя на небезпеку, але були осуджені оточуючими.

І досі громадськість (зокрема, на пострадянському просторі) із подивом ставиться до заяв про небажання будувати стосунки та заводити сім’ю. Найбільший дисонанс такі слова викликають у тих випадках, коли походять від жінки — адже вона за умовчанням має прагнути вийти заміж і народити дитину від коханого чоловіка.

Звідки в нас такі стереотипи, і чому деякі люди досі вважають, що самотні — отже, неповноцінні, і лише у стосунках можна здобути щастя ? Ідея необхідність завести партнера тягнеться з тих часів, коли в кожного члена суспільства була своя, як її можна позначити зараз, ніша. Чоловікові відводилася роль здобувача — і він справді був єдиним годувальником у сім’ї, а жінка проголошувалась хранителькою домівки. Сьогодні, коли ґендерні ролі змістилися, жінки вийшли на роботу, а чоловіки можуть взяти декретну відпустку, необхідність обов’язкового пошуку партнера відпадає.

Чому люди у всьому світі обирають самотність?

1. Матеріальний достаток. Цей пункт відноситься переважно до жінок. Ще 40-50 років тому їхні прибутки не дозволяли вести повноцінне життя без партнера. Сьогодні зарплати багатьох дівчат стоять на одному рівні з чоловічими, що дозволяє комфортно існувати одній, не потребуючи грошових вливань з боку партнера.
2. Прагнення самореалізації. Це одна з ключових причин, чому люди хочуть жити самі. Досить важко йти до своєї мрії, коли в сім’ї вже є діти, або коли партнер виявляється проти вашого професійного зростання. Поодинці досягти амбітних цілей набагато простіше.
3. Відсутність необхідності вести спільний побут та підлаштовуватися під іншу людину. Самотні люди можуть вибудовувати своє життя, як самі того захочуть. Ви можете кликати в гості друзів хоч щодня, лягати спати в тому одязі, в якому прийшли з роботи, не мити посуд після сніданку чи вечері, замовляти доставку їжі, якщо не хочете готувати, знайти в додатку партнера на одну ніч, якщо хочеться сексу . У партнерських відносинах таке теж можливе, але лише за умови достатньої лояльності кожного члена пари до повсякденних звичок іншого, а це зустрічається нечасто.
4. Зрештою, остання причина, чому не мати пари – це нормально, полягає у можливості зрозуміти, прийняти та полюбити себе самого. Найчастіше ми шукаємо стосунків у спробах зустріти людину, яка принесе любов у наше життя і змінить її на краще. Але реальність така, що доки ви самі не полюбите себе, цього не зробить ніхто інший. Доказ тому — величезна кількість пар, де подружжя нещасливе, хоча їм вдалося створити «осередок суспільства».