СДВГ: як відрізнити непокору від серйозного діагнозу? 🤔

Коли ви бачите дитину, яка надмірно активна, провокує конфлікти і діє необдумано, які ваші перші думки? Погане виховання чи поганий характер?

Іноді це справді так. Але буває, що ні дитина, ні батьки не винні. Просто у малюка складний психіатричний діагноз – СДВГ: синдром гіперактивності та дефіциту уваги. У чому причина такого розладу? Як допомогти дитині адаптуватися до життя з нею?

СДВГ: симптоми у дітей та дорослих

Синдром дефіциту уваги та гіперактивність (СДВГ) – це хронічний розлад емоційної сфери та поведінки, що діагностується у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. За статистикою, близько 10% дітей живуть та навчаються з таким діагнозом. Хлопчики страждають на них у 3 рази частіше, ніж дівчатка.

Вважається, що 30% дітей з часом можуть перерости, або успішно адаптуватися в соціумі. Але нерідко СДВГ виражений у дорослому віці. У разі йдеться про важкі форми розлади, які серйозно заважають у прояві функціональних здібностей. Якщо в дитинстві СДВГ виливається у підвищену активність та збудливість, то у дорослих основний симптом – руховий неспокій та непосидючість. Це може заважати реалізовуватися у роботі та налагодити відносини у колективі.

СДВГ часто супроводжують:

• енурез;
• затримка розвитку мови;
• тики, моргання, смикання ротом або плечима, шморгання носом;
• проблеми з листом, тотальна безграмотність;
• проблеми з переказом та осмисленням прочитаного, перестановка букв у словах;
• складнощі у вивченні математичних предметів.

Батьки можуть запідозрити СДУГ вже в ранньому віці. Розлад психологічної сфери проявляється у фізіології . На цей діагноз може вказувати короткий сон дитини, бурхливі реакції на зовнішні подразники, невротичні блювання. Але навіть у рік СДВГ складно підтвердити. Зі схожою симптоматикою є багато інших захворювань або розладів.

Повною мірою ознаки СДВГ розкриваються з початком навчання Основні симптоми СДВГ:

1. Неуважність . Виявляється у нездатності довго концентруватися на роботі. Дитині складно займатися роботою чи грою, якщо вона потребує посидючості.
2. Гіперактивність – це нездатність довгий час залишатися на місці, постійне рухове занепокоєння. Такому розладу характерні стереотипії, що повторюються. Через СДУГ діти дошкільного віку не можуть прогнозувати наслідків своїх дій, тому часто отримують травми.
3. Імпульсивність – це риса поведінки, коли дитина спочатку щось робить, потім думає. Схильний до миттєвих бажань. Не вміє грати за правилами.

Діагностика СДВГ у дітей та дорослих

Діти СДВГ дозволено діагностувати не раніше віку 6 років. При виявленні симптомів такого розладу слід звернутися до фахівця, який спеціалізується на проблемах розладу уваги. Це може бути:

• лікар-невролог, 
• дитячий психіатр, 
• дитячий педіатр у галузі розвитку дитини,
• дитячі психологи, що спеціалізуються на лікуванні розладів уваги.  

Для діагностики СДВГ у дітей використовують такі інструменти:

• опитувальники для вчителів та батьків;
• психологічні випробування;
• оцінку когнітивної сфери та наявних навичок;
• консультація психіатра.

Діагностика СДВГ у підлітків та дорослих проходить за схожими правилами. Пацієнтам пропонують самим заповнити опитувальники та пройти комп’ютеризований іспит, психологічні тести, оцінку навичок.

У процесі діагностики важливо не тільки підтвердити СДВГ, а й спростувати інші психічні захворювання зі схожими симптомами:

• знижені зір чи слух;
• епілепсія;
• синдром Туретта;
• аутизм;
• синдром Аспергера.

При підтвердженні діагнозу СДВГ дитина або доросла має бути направлена ​​до відповідного лікаря для призначення медикаментозного лікування. Крім цього, з дітьми застосовується психолого-педагогічна корекція, яка включає такі заходи:

• чіткий режим дня;
• повноцінний довгий сон;
• збалансоване харчування;
• заняття спортом;
• групова психотерапія;
• заняття з логопедом-дефектологом.

Тільки спільна робота батьків, лікарів та корекційних фахівців може полегшити життя та навчання дитини, допомогти їй взаємодіяти з однолітками та дорослими.

Причини СДВГ

Які причини впливають на виникнення та розвиток СДВГ з абсолютною впевненістю сказати складно. Але лікарі та вчені виділяють кілька факторів, які можуть безпосередньо впливати:

1. Біологічні чинники:

• генетична схильність;
• родові травми чи патологія вагітності;
• шкідливі звички та залежності матері під час вагітності;
• ЧМТ чи інфекції нервової системи.

• постійна стресова ситуація у сім’ї;
• складності у навчанні.

• фенілкетонурія;
• хронічні захворювання: хвороби дихальної системи, нирок, печінки;
• деякі лікарські препарати;
• фетальний алкогольний синдром

Якщо вам здається, що симптоми СДВГ властиві і вашій дитині, то не поспішайте шукати, як її лікувати. Багато малюків у ранньому віці бувають неслухняними, імпульсивними та надзвичайно активними. Якщо така поведінка не заважає їм спілкуватися з однолітками, здобувати знання та розвиватися, вона не повинна розглядатися як розлад. При сумнівах краще звернутися до лікаря зі зняттям підозр. 

«Психологія»