Еректильна дисфункція: 2 захворювання з однією назвою 🚫

Що це таке – «еректильна дисфункція»? У побуті використовується більш поширене слово – імпотенція. Це неможливість провести статевий акт через відсутність ерекції.

У цій статті ми поговоримо про еректильну дисфункцію: які два типи виділяють, чому з’являється імпотенція, у яких випадках варто звертатися за медичною допомогою та чим лікувати еректильну дисфункцію.

Еректильна дисфункція у чоловіків

За статистикою, кожен чоловік старше 35 років хоч раз у житті стикався з ситуацією недостатньої напруженості статевого члена (млявою ерекцією) або її відсутністю. Це часто сприймається чоловіками як сексуальна неспроможність і переживається емоційно украй болісно.

Однак про еректильну дисфункцію говорять лише у разі стійких та тривалих невдач. Тому в ситуації, коли секс відсутній у стосунках понад 2-3 місяці, варто звернутися до лікаря.

Причини еректильної дисфункції

Причинами розвитку еректильної дисфункції є: 

• Страх невдачі;
• Стреси, депресія;
• Алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління;
• Інтоксикації (робота на шкідливому виробництві);

   

• Променева терапія;
• наявність хронічних захворювань, травми;
• Фізична та емоційна втома;
• Гормональні порушення (зниження тестостерону та ін. гормонів);
• Тривалий прийом деяких лікарських засобів, їх передозування;
• Аномалії будови статевого члена.

За провідним фактором виникнення розрізняють психогенну та органічну еректильні дисфункції. Але варто зазначити, що приблизно третина всіх випадків є комбінованими. 

Чинники ризику розвитку еректильної дисфункції

Ці чинники власними силами є причиною еректильної дисфункції, але роблять значний внесок у її розвиток.

• Вік;
• Гіподинамія (сидячий спосіб життя);
• Ожиріння, метаболічний синдром, гіперліпідемія (високий холестерин);
• Цукровий діабет;
• Судинні захворювання (атеросклероз, гіпертонія тощо);
• Хронічні хвороби нирок;
• Захворювання щитовидної залози;
• Оперативні втручання у сфері тазу;
• Неврологічна патологія (захворювання головного та спинного мозку);
• Хронічні інфекції сечостатевої системи.

Симптоми еректильної дисфункції

Докладніше про статевий потяг та його порушення читайте у розділі «Сексологія».

Діагностика еректильної дисфункції

Діагностикою еректильної дисфункції та її лікуванням займається лікар. Для точного розуміння причинно-наслідкового зв’язку лікар проводить огляд та пальпацію (обмацування), а також докладно збирає анамнез або за допомогою анкетування, або у процесі розмови, ставлячи запитання.

Якщо проблема викликана органічними причинами, то лікування призначає уролог-андролог; якщо проблема має психогенну природу, то сексолог .

Засоби лікування еректильної дисфункції

Як лікувати імпотенцію визначає лікар. Для цього необхідно встановити всі причини виникнення, а це неможливо без лабораторної діагностики. Тому перед лікуванням імпотенції часто призначають аналізи на гормони та УЗД.

Лікування еректильної дисфункції включає:

• Усунення шкідливого фактора;
• Лікування інших хронічних захворювань (важливо, щоб вони були компенсовані);
• Психологічну допомогу, налагодження контакту з партнером;
• Специфічну медикаментозну терапію.

Для лікування еректильної дисфункції застосовують препарати із групи інгібіторів фосфодіестерази-5. Це лікарські засоби, що уповільнюють дію ферменту, відповідального за метаболізм цГМФ (циклічного гуанозинмонофосфату). В результаті застосування препарату цГМФ розпадається повільніше, накопичується та забезпечує м’язове розслаблення та приплив крові. Внаслідок кровонаповнення статевого члена виникає стійка ерекція.