Непідкорення: в яких випадках воно припустиме? 🚫

Проблеми слухняності та непослуху переслідують нас з дитинства. У дорослому житті вони трансформуються в підпорядкування та непокору, які виникають у сім’ї, на роботі, в соціумі. Поговоримо про це докладніше. 

Підпорядкування: що таке?

Підпорядкування — це згода діяти у межах певної моделі поведінки. Цілі підпорядкування можуть бути різними:

• прийняття запропонованої моделі поведінки, тому що вона відповідає переконанням та цінностям;
• конформізм ;
• бажання дискредитувати систему чи людину, що пропонує модель поведінки, коли наперед зрозумілі негативні наслідки та ін.

Різні і рівні запропонованої моделі поведінки:

• підпорядкування нормам, які у суспільстві (глобальний рівень);
• підпорядкування наказу начальника (локальний рівень);
• підпорядкування батькам (мікрорівень) тощо.

Непідкорення: що це таке?

Непідкорення – це протилежний бік підпорядкування, а значить незгоду чинити так, як від вас вимагають. Непідпорядкування може виявлятися різних рівнях й у різних формах:

• відкритий вираз свого протесту та заклик до оточуючих приєднатися до нього;
• мовчазна відмова від запропонованої моделі поведінки.

Підпорядкування та непокора: коли і як чинити?

Цінність підпорядкування в тому, що на глобальному рівні суспільства люди дотримуються встановлених законів і правил. Непідкорення цьому рівні тягне за собою покарання чи громадське осуд. Коли воно стає масовим, то може призвести до виникнення соціального конфлікту . 

Питання підпорядкування добре відображає анекдот:

1. Начальник завжди правий.
2. Якщо начальник не має рації, дивись пункт 1.

Але беззаперечне виконання наказів може мати й негативні наслідки. І в цьому контексті виникає поняття «усвідомлене непокора»: незгода з необхідними діями, тому що вони можуть принести більше шкоди, ніж користі. Подібні ситуації виникають, наприклад, у разі коли наказ віддається при дефіциті інформації, а потім виявляються обставини, які дозволяють побачити та оцінити можливу шкоду.  

Щоб допомогти людині визначитися з вибором, підкорятися вимогам у конкретній ситуації чи ні, існують соціальні алгоритми:

Алгоритм-підпорядкування

1. Вимога відповідності конкретної моделі поведінки та виконання певних дій виходять із законного джерела.
2. Зрозуміла мета і те, які дії очікуються для досягнення результату.
3. Наслідки дій мають позитивний чи нейтральний характер.

Якщо всі пункти виконані, результатом роботи алгоритму буде підпорядкування наказу. 

Алгоритм-усвідомлене непокору

1. Вимога відповідності конкретної моделі поведінки та виконання певних дій виходять із незаконного джерела, або у законного джерела є дефіцит інформації.
2. Мета дій або неправильна, або правильна, але недосяжна в рамках необхідної моделі поведінки.
3. Наслідки дій можуть завдати серйозних збитків або суперечать базовим цінностям.

Якщо виконано хоча б один пункт даного алгоритму, результатом його роботи буде усвідомлене непокору, виражене у відкритому запереченні і, можливо, у пропозиції кращого рішення.

Дані алгоритми взаємовиключні. Найчастіше застосовується перший. Але лідери та керівники великих компаній цінують людей, які використовують другий алгоритм та виявляють усвідомлене непокору. У багатьох ситуаціях це дозволяє уникнути негативних наслідків таких рішень, які були ухвалені, наприклад, під впливом емоцій або без ретельного аналізу ситуації.

“Коучинг”